Батьківщина сала- не Україна?
24.03.2010
Про любов українців до сала складають легенди і навіть анекдоти-- якби хтось надумав зібрати їх всі разом, вистачило б не на один десяток томів. У творах класиків про сало написано багато: І. Котляревський в "Енеїді" сало згадує не рідше, аніж Енея, безліч цікавих епізодів знаходимо у І. Нечуя-Левицького, П. Мирного, М. Гоголя, О. Вишні. У віршованій формі зізнався у любові до продукту поет С. Руданський:
"Я б по шию в салі жив,
В сало б удягався,
Сало їв, на салі спав,
Салом укривався."
Але ця пристрасть має своє історичне коріння: вважається, що нашій зазвичай дуже працьовитій хліборобській нації настільки набридли регулярні набіги кочових племен, що не залишилося іншого вибору, як тільки вирощувати свиней. Нападники забирали усе: зерно, корів, курей. А от свиней не чіпали, адже споживати свинину мусульманинові заборонено Кораном.
Тим більше парадоксально, що батьківщиною сала є не Україна і не Росія, а Італія. Саме там 3000 років тому з'явилася ідея використовувати свинячий жир як дешеву та калорійну їжу для рабів, що працювали на мармурових каменярнях. Вважається, що Колумб зміг дістатися Америки завдяки тому, що серед запасів провіанту в нього було багато сала.
