Тетяна Ларіна: вся увага персоналу та роботі з тваринами
| |||
| Досьє персоналії Тетяна Ларіна | Досьє-підприємство ТОВ «Зоотехнологія» | ||
— Тетяно, розкажіть більше про підприємство: як створили і розвивали, чим «Зоотехнологія» є сьогодні?
— ТОВ «Зоотехнологія» — українське підприємство без іноземних інвестицій. Займаєтеся виключно свинарством. Маємо повний цикл: від репродуктора до відгодівлі, здаємо поголів’я живою вагою. Господарство розбудовується поступово, так би мовити «своїм темпом». Засоби позикові, і їх треба повертати банку. Відгодівлю, наприклад, закінчили тільки цього року.
Усе маточне поголів’я утримуємо на одному майданчику в с. Новорайськ (Бериславский район). Із цього села і почалася історія «Зоотехнології». За радянських часів там було велике свиногосподарство — 54-тисячник. Після розпаду Союзу його розікрали, свиней вирізали. 2004-го залишки свинокомплексу викупили власники «Зоотехнології» і наново почали розвивати галузь. Згодом придбали ще одну зруйновану ферму у с. Виноградово (Цюрупинський район), де нині другий виробничий майданчик — відгодівля.
Усі виробничі приміщення, де нині утримуємо свиней, реконструйовані: від старих будівель залишаємо лише стіни та дах, а всередині обладнуємо згідно з технологією.
— Нині великі господарства прагнуть стати вертикально інтегрованими. Маєте такі амбітні плани?
— Поки що не обговорювали перспективу зайнятися рослинництвом. Хоча відкидати таку можливість також не буду. В Херсонській області розвивати цей напрям ризиковано через погодні умови — степова зона, а зрошення коштує недешево. Тому поки купуємо сировину і самі виготовляємо корми — маємо власний комбікормовий цех. Питаннями якості інгредієнтів, а також складанням раціонів займається наш технолог.
Водночас маємо одну зі складових вертикальної інтеграції — власний забійний цех. Це окрема структура: продаємо їм свиней за ринковою ціною. Вони забивають і реалізують свіже м’ясо (неглибока переробка).
— Україна вже підписала політичну та економічну частини угоди з ЄС. Як ставитеся до такого напрямку розвитку нашої країни? Ви готові до нових умов роботи?
— Як виробник я розумію, що доведеться подолати безліч бар’єрів, щоб підлаштуватися під європейські правила. Це і групові станки для поросних свиноматок (ми утримуємо їх індивідуально), певний розмір щілин у підлозі, жорсткі екологічні норми і т.д.
З іншого боку, найбільше сподівання на асоціацію з ЄС, — що наше законодавство врешті стане прозорим і норми не суперечитимуть одна одній.
Безперечно, контролюючі органи на те і є, щоб перевіряти і не давати порушувати правила. Однак складається враження, що виробник для них — ворог, його не намагаються зрозуміти, допомогти, а, навпаки, усіляко ускладнюють роботу. Державні органи контролю повинні не просто виявляти порушення та карати за них, а проводити роботу з попередження відхилень від норми та консультувати виробника.
Чого тільки варта наша ветеринарна служба?! Обурює сам підхід до роботи! Нині державні ветеринари активно борються з АЧС: нас замучують дзвінками і перевірками, а при цьому навіть не знають, скільки свиней утримують у присадибних господарствах в сусідньому селі, що в трьох кілометрах від нашого виробничого майданчика. А це ж головна загроза! Ветеринарна служба району повинна контролювати поголів’я підприємств і населення. Тоді її робота буде ефективною. А так сидимо, як на пороховій бочці, бо невпевнені, що завтра не потрапимо в зону карантину.
— Тетяно, який, на вашу думку, рецепт успішного виробництва?
— Коли працівники на своїх місцях і при цьому вони здатні один одного почути та можуть працювати в команді. Це не просто слова, це досвід нашого підприємства.
- Як господарство будує робочі будні?
- На досвід яких країн орієнтується «Зоотехнологія» і чому?
- Яка генетична база та потужності підприємства?
- Шляхи забезпечення біобезпеки?
- Як працюється господарству в умовах анексованого Криму?
- Які принципи та засади роботи персоналу? За яким критеріями обирають працівників?
- Менеджмент стада: як годують, коли відлучають та який відсоток падежу свиней допускають?
Відповіді на ці та інші питання шукайте у повній версії інтерв’ю у журналі «Прибуткове свинарство» №3 (21), 2014.
