Роздробленість держветслужби в Росії — основна перешкода в боротьбі з АЧС
11.03.2013
Особливий ризик розповсюдження африканської чуми свиней в Росії пов’язаний з наявністю значного числа приватних господарств з украй низьким рівнем біологічного захисту — на їх частку припадає 46% спалахів захворювання, тоді як на кабанів — 32%, а на комерційні ферми — 16%. Про це на круглому столі розповів заступник голови Росссільгоспнадзоа Євген Непоклонов.
«У Краснодарському краї, нагадав він, перелому в боротьбі з африканською чумою свиней вдалося домогтися лише після того, як число свиней, які утримуються в особистих підсобних господарствах, знизилося з одного мільйона до 30 тисяч голів», — повідомили ІА «Казах-Зерно» в Россільгоспнагляді.
Він також зауважив, що основною перешкодою в боротьбі з африканською чумою свиней в Росії є роздрібненість державної ветеринарної служби. При цьому Росії потрібна не тільки дієздатна щодо боротьби з епізоотіями єдина ветеринарна служба, побудована відповідно до принципів і рекомендацій МЕБ, але служба, здатна ефективно контролювати безпеку всієї продукції тваринного походження на всіх її шляху від поля до прилавка.
Як розповів завідувач Інформаційно-аналітичним центром підвідомчого Россільгоспнагляду Федерального центру охорони здоров’я тварин Сергій Дудников, до 2007 року поблизу континентальної Європи існувала лише одна ендемічна зона захворювання — на острові Сардинія. Ситуація змінилася в 2007 році, зі спалахом африканської чуми свиней в грузинському портовому місті Поті. Виникла загроза для Закавказзя та Південної Росії. До 2011 року захворювання, охопивши Закавказзя поширювалося на південь — на територію Туреччини, Іраку та Ірану, на північ, на Північний Кавказ Росії. В 2011 році ситуація різко змінилася, з утворенням на півночі Європейської Росії вторинного ендемічного вогнища африканської чуми свиней. У 2012 році відбулася перший спалах захворювання на території України.
Виникла реальна загроза занесення вірусу африканської чуми свиней на територію Євросоюзу — північним шляхом, через Білорусь і країни Балтії, і південним, через Україну і Румунію. У Закавказзі посилилася загроза подальшого розповсюдження захворювання по Іранському нагір’ю.
При аналізі ситуації офіційні дані про спалахи захворювання були доповнені даними епідеміологічної розвідки, яка виявила як неоголошені спалахи в Закавказзі, так і два кластери природного резервуара інфекції в Північному Ірані, де є два ареали проживання кліщів, середземноморського, Erraticus, і центральноазіатського, Tholozani.
