Селен – незамінний компонент годівлі свиней

Відомо , що так званий "селеновий статус" тварини і людини визначається рівнем споживання та засвоєння цього мікроелементу з кормів, куди він потрапляє з ґрунту. У світі налічується немало як селено-дефіцитних, так і селено -кумулятивних зон. Так, подорожуючи Китаєм, ще у 13 ст. мандрівник Марко Поло описує у провінції Шанксі " отруйні пасовища", де у коней "відпадали копита". На сьогодні такі ділянки називають селено-кумулятивними зонами , а концентрація селену тут сягає токсичних рівнів. Відкриття селену припадає на 1818 р., коли шведський хімік Й . Я. Берцеліус описав даний елемент, а також встановив, що Швеція є однією з найбільш селено - дефіцитних зон у Європі. Ще одним відкриттям Берцеліуса стало визначення кумуляції селену в місцях виплавки свинцю і вугільної промисловості . Випадки отруєння селеном були описані задовго до, і багаторазово після його відкриття . Так, у Китаї мають місце як випадки отруєння селеном, так і його дефіциту у людей і тварин.