Свинарство на іншому боці Землі
| |||
| Досьє-підприємство Середньорічні виробничі показники свинокомплексу ферми Windridge Farms, Австралія | |||
— Пане Вокер, як довго працюєте в галузі свинарства і що вам найбільше подобається в цій справі?
— Мені здається, що я народився, аби стати фермером. Моя родина займається сільським господарством в Англії та Шотландії впродовж більше 300 років! Спочатку на фермі Windridge Farms протягом десяти років займались тільки вівчарством, молочним скотарством та рослинництвом. А у 1986р. я купив свиноферму.
Я надзвичайно пишаюсь тим, що фермерство стало для нас сімейною традицією, яку успішно продовжують мої діти. Адже в нашій країні, як, мабуть, і в багатьох європейських, молодь поволі відходить від сільського господарства. Для мене найбільше задоволенням у цій справі — бачити, як завдяки послідовним крокам досягаєш запланованих результатів.
— Де саме розташоване ваше господарство? Чи характерне свинарство для цього регіону?
— Наше господарство знаходиться поблизу міста Янг, що за 300 км на захід від Сіднея. Земля тут набагато краща ніж та, на якій розміщені більшість свиноферм нашого регіону, і дуже мало фермерів мають таку кількість поголів’я, як ми.
— Який обсяг стада маєте і на чому спеціалізуєтеся?
— У нас повний цикл виробництва: від народження до забою. На свинофермі утримуємо близько 4500 свиноматок, тож загальне поголів’я свиней сягає 55 000. Щотижня ми продаємо 2200 свиней. Обслуговує напрям свинарства нашого господарства 40 працівників, ще кілька — на комбікормовому заводі та на установці із утилізації гною. Персонал всієї ферми, разом із вівчарством, молочним скотарством та іншими напрямами, майже 80 осіб.
— Яка зараз ситуація у свинарстві Австралії?
— Кілька років тому у країні налічували 300 тис. свиноматок. Проте на сьогодні маточне стадо скоротилося до 264 тис. голів. Загалом працює у галузі 2711 господарств. 90% всього виробництва акредитовано APIQ QA – це спеціальна програма австралійського свинарства для забезпечення якості виробництва. Програма дає змогу фермерам продемонструвати, що вони належно організували роботу на свинофермі, гарантують добробут тварин, безпеку продуктів харчування та біологічну безпеку. Назбирається близько сорока виробників, які утримують поголів’я на вільному вигулі. Повний цикл від репродуктора до відгодівлі мають 1100 виробників.
— В Україні більшу частку свинини все ще виробляють в приватному секторі — майже 55%. Чи була схожа ситуація в галузі свинарства в Австралії?
— Із 1960-их років, коли в країні налічувалось 40 000 виробників свинини, розпочалася хвиля змін: місце дрібних господарств зайняли більші кооперативи або сімейні ферми. Наразі сектор дрібнотоварного виробництва все ще розвинений: статистичні дані свідчать, що більше тисячі свиноферм мають менше одинадцяти свиноматок. Проте вони починають сходити із дистанції, оскільки новітні вимоги до добробуту свиней на фермах вимагають затрат на реконструкцію та модернізацію, яка не всім по кишені.
— В чому полягають новітні вимоги до австралійських свинарів?
— Ще у 2008 році Департамент сільського господарства Австралії запропонував новий загальнонаціональний кодекс «Вимоги до добробуту тварин», що визначає особливі правила утримання свиней у промислових умовах. Серед ключових умов документу — нові стандарти мінімальної площі на голову за віковими групами, а також обмеження тривалості перебування свиноматки у індивідуальному станку. У планах — слідувати прикладові Нової Зеландії, де до 2017 року утримання поросних свиноматок у станках буде взагалі заборонене. У нас вирішили діяти поступово: із 2012 року утримувати поросних свиноматок у стійлах можна буде впродовж чотирьох тижнів, із 2015 року — впродовж лише одного тижня. Новозеландські фермери підрахували, що модернізувати комплекси відповідно до нових правил коштуватиме галузі майже 20 млн доларів. Після повного вступу у дію нового кодексу про добробут тварин за недотримання його вимог будуть стягати штраф, максимальний розмір — 2500 доларів.
Але не це найбільша проблема свинарства Австралії. Головною проблемою є імпорт. Ми не можемо конкурувати з дешевим зерном та важкими напівтушами із США та Канади, з високими субсидіями для данських фермерів. Крім того у нашій країні майже не вирощують фуражного зерна, а більшість пшениці придатна для випікання хліба. Відтак зернова група у нас коштує достатньо дорого. Ще одна проблема — великі затрати на оплату праці найманих робітників.
— У Європі, порівняно із попереднім не надто вдалим роком, останні кілька місяців ситуація у свинарстві доволі вирівняна. Яким є 2011 рік для свинарів Австралії?
— Згідно прогнозів, у 2011 році в Австралії буде вироблено 350 тис. тонн свинини. Це на 20 тис. тонн більше, ніж у минулому році. Імпортний потенціал країни зменшився: із 180 тис. тонн свинини (в обвалці) до 150 тис. тонн. Тим часом експорт дещо збільшився. Зараз основний експортний напрямок для австралійської свинини — Сінгапур. Але, на мою думку, незважаючи на ту сприятливу ситуацію, яка склалась сьогодні, я маю на увазі прибутковість галузі, виробництво не сильно зросте.
— Які генетичні компанії представлені та користуються найбільшою популярністю на австралійському ринку? З якою генетикою працює ваше підприємство?
— Найбільш потужна генетична компанія на австралійському ринку — PIC. Ми також використовуємо їхню генетику. Але ще продовжуємо працювати над тим, щоб повністю реалізувати потенціал продуктивності наших тварин.
— А які м’ясні уподобання австралійців? Яку частку займає свинина у споживанні м’яса на душу населення?
— Хоча нашу країну вважають країною кенгуру, найбільшим попитом серед населення користуються курятина, а не кенгурятина. Слідом за нею іде яловичина, і аж потім — свинина. У нас дуже розвинене вівчарство, проте баранина на останньому місці. Австралійці споживають близько 12 кг сирого м’яса, а разом із м’ясними виробами — 20 кг. За останні 40 років смаки австралійців змінились на користь курятини.
— Досвід якої країни в розвитку сільського господарства вам найбільше імпонує?
— Я корінний житель Австралії, тому мені подобається моя країна і ми маємо дуже гарні кліматичні умови. США, Бразилія та Аргентина мають свої сільськогосподарські переваги. На жаль, не можу сказати нічого на користь Росії та України, тому що в цих країнах не організована та застаріла інфраструктура, незрозуміла ситуація з правом власності на землю. Правова система — не дієва. Нормативно-правові регулювання та субсидування в Європейському союзі тільки шкодять природному розвитку бізнесу.
— Яким бачите розвиток світової галузі свинарства в найближчі 5 чи 10 років?
— На мою думку, найближчим часом себе мають проявити країни Азії — економіка Китаю, Південної Кореї, Індії та Індонезії нарощує оберти. Рівень життя населення в цих країнах, а відтак і попит на харчі, зростає, тому вони імпортуватимуть дедалі більше сільськогосподарської продукції. Серед іншого, через гастрономічні традиції цих країн, саме свинина займатиме відчутну частку. Тому я впевнений, що, не зважаючи на затрати, пов’язані із новими правила добробуту тварин та екологічної відповідальності, які спільнота висуває свинарям, галузь залишатиметься популярною та достатньо прибутковою.
Міла Ящук, менеджер компанії Real Ukraine спеціально для pigua.info
