Зараз однією із найсильніших сторін «Даноші» є наші працівники.
 Пітер Віланд,директор ТОВ "Вудгофф", Івано-Франківська область |
Сьогодні фермери-іноземці на українських землях вже не дивина: голландці, французи, німці, австрійці, датчани займаються рослинництвом, молочним скотарством та свинарством і часто набагато успішніше, ніж їх місцеві колеги. Чи тільки в іноземних інвестиціях ховається секрет успіху? Нам випала нагода поспілкуватися із дуже цікавою і відкритою людиною—виконавчим директором ТОВ «Даноша», Пітером Віландом. Спробуємо разом дізнатися, як молодому датчанинові вдалося налагодити успішне виробництво на одному з найбільших в Україні підприємств із іноземними інвестиціями, що займається виробництвом товарних поросят та свиней.
pigua.info: Усі датчани, що займаються свинарством на Україні, твердять, що тут надзвичайні можливості для цієї галузі. Ви уже сім років працюєте в Україні, чи погоджуєтеся із їхньою думкою?
П.В.: Я б навіть сказав, що будь-який бізнес має надзвичайні можливості в Україні, оскільки це велика держава—48 мільйонів жителів. Нехай зараз не всі українці мають достатню купівельну спроможність, але це явище тимчасове. У перспективі, напротивагу Європі, Україні є куди рости, тому бізнесмен має шанс увійти на цей ринок. Якщо ви бізнесмен-іноземець, маєте знання, досвід і вмієте робити свою праву значно краще, ніж більшість, байдуже, чи ви збираєтеся відкрити ферму, чи супермаркет, чи що інше— можливості у вас просто під ногами.
pigua.info: Однак Ви організували виробництво на Івано-Франківщині—регіоні, який традиційно вважається нетиповим для агробізнесу.
П.В.: Іноді, щоб досягти успіху, треба йти не туди, куди прямують всі. Наша ферма у Польщі, «Полданор», теж розташована у західному регіоні. У нас найгірші у Польщі піщані ґрунти, тому ніхто не хотів там працювати. А зараз «Полданор»-- одна із найбільших свиноферм у Європі. ТОВ «Даноша» належить до тієї ж групи інвесторів—власники обох проектів датчани.
pigua.info: У Вашого підприємства дуже милозвучна назва— «Даноша», звідки вона?
П.В.: Ми починали свою справу у центральній частині України і вели переговори про купівлю комплексу у Золотоноші. Переговори тривали два роки. Ми доклали багато зусиль, бо ферма була справді чудова—і логістика, й інфраструктура-- навряд чи ми змогли б побудувати таку ферму у Європі. Справа не вигоріла, проте назва походить ще із тих часів: «Дан» від Данія та «ноша» від Золотоноша, хоча насправді зараз вона нічого не означає, просто ім’я.
pigua.info: А чим зараз, через п’ять років після заснування, є «Даноша»?
П.В.: Зараз у нас працює близько 400 працівників, що задіяні у галузях свинарства та рослинництва, а також у будівельній бригаді, оскільки ми самостійно виготовляємо весь інвентар для своїх ферм. Із цих 400 осіб 30 робітників працюють у рослинництві: наше господарство має 9 тис. га. Зараз, правда, під полями тільки 3 тис. га, решта—просто землі, які ми можемо надавати в оренду. Нам же ці площі потрібні як гарантія на майбутнє: якщо господарство буде розширюватися або якимось чином зміняться вимоги щодо кількості свиноматок на 1 га, ми хочемо бути впевненими, що зможемо відповідати таким вимогам.
pigua.info: Яке поголів’я свиней на сьогоднішній день має господарство?
П.В.: Зараз у нас 6 тисяч свиноматок, але плануємо вийти на потужності у 8 тисяч свиноматок вже у травні.
pigua.info: Без сумніву, на даний момент ви одне із найбільших свинарських підприємств в Україні. А в Данії є такі великі ферми, як «Даноша»?
П.В.: Ні, такі потужності у Данії організувати неможливо. Традиційна датська свиноферма—це максимум тисяча свиноматок і 3-4 працівників, що мають покроково розписані на кожен день посадові інструкції. Тільки деякі ферми на сьогоднішній день мають більше 3 тисяч свиноматок.
pigua.info: В Україні не часто зустрінеш такого молодого менеджера першої ланки: Вам лише 36 років, а Ви вже виконавчий директор справді великого комплексу. З чого все починалося, як Ви прийшли у галузь свинарства?
П.В.: Як на мене, справа не у віці, а у тому хто ти, що ти можеш, і наскільки ти справляєшся із управлінською функцією. Щодо моєї освіти—ніяких інститутських дипломів, типова датська школа для фермерів, де я навчався протягом 4 років. У нас дуже практично і мудро побудоване таке навчання: теоретичні курси чергуються із практичним закріпленням матеріалу безпосередньо на фермі. Після школи я працював на фермах Латвії та Португалії, але із свинарством мав справу саме у Данії. Потім починав проект рослинницької ферми для датчан у Латвії. Наша співробітництво тривало лише рік, бо я поїхав працювати у Польщу на нашу компанію «Полданор», став її акціонером і працював там протягом трьох років перед тим, як приїхав на Україну. У Польщі здобув серйозний досвід, особливо у питаннях організації праці, бо, як ви справедливо відзначаєте, підхід до менеджменту у Данії і тут відрізняється— коли у тебе всього кілька працівників, значно легше тримати руку на пульсі і все контролювати.
pigua.info: Часто власники українських ферм скаржаться, що ледь не всі біди та невдачі на виробництві пов’язані із працівниками—вони, мовляв, і непрофесійні, і безвідповідальні… Однак фермери в Данії, у яких працюють українські студенти, ними дуже задоволені. Як із Вашого досвіду—ви керуєте 400 людей, саме із українським контингентом маєте справу—чи справді вони такі проблемні?
П.В.: І так, і ні. Ми приїхали і купили ферму, що була під замком цілих 8 років. Спершу і в нас були проблеми. Особливо складно було справлятися із працівниками перших 2-3 роки. Але треба розуміти, з чого ти починаєш. Більшість тих працівників, які до нас прийшли, до того були безробітними, а деякі, незважаючи а те, що їм вже було по 30-35 років, взагалі не мали досвіду роботи. Зараз смішно, але нам доводилося починати з того, що ми навчали наших людей приходити вранці на роботу вчасно, саме тоді, коли розпочинається робочий день— о 7:00, а не о 9,чи 10.
pigua.info: Як вам вдалося налагодити дисципліну?
П.В.: Поступово, крок за кроком, головне—стояти на своєму. Ми пояснили, що ті, хто хоче працювати, приходить на 7:00, а якщо хтось запізнюється, це означає, що він не хоче працювати на нашому підприємстві. Спершу для людей це було дивно—почнімо з того, що раніше з них ніхто нічого не вимагав, єдина вимога—триматися подалі і не потрапляти на очі керівництву. І раптом на них навалюється ціла купа обов’язків—вони просто не знають, що з цим робити. Щоб налагодити дисципліну, молодій компанії потрібен час, аби нові вимоги стали обов’язками, а обов’язки перетворилися на традиції. Якби ви святкували Різдво лише раз і лише одного року, це не стало б традицією! Будь-яка справа стає традицією тільки тоді, коли її повторюють два, п’ять, десять, двадцять разів! Те саме і з працівниками—їм потрібно допомогти зрозуміти, що сьогодні ми робимо так само, як і вчора, а завтра—як сьогодні, і так завжди. Ось це завдання для нас було, напевне, найскладнішим, бо ми не усвідомлювали глибини проблеми, поки не приїхали сюди. Насправді політику і традиції компанії не можна створити помахом чарівної палички чи купити в магазині—це справа не одного року. Якщо розпочинаєте нову справу, запасіться терпінням.
Неможливо за один день перетворити свого працівника на кращого в галузі. Якщо ви іноземна компанія, яку ніхто тут не знає, не доводиться розраховувати на те, що кваліфіковані працівники покинуть свою роботу у місцевих компаніях і прийдуть до вас, адже ви щось таке ж незвичне і підозріле, як інопланетяни. І правильно: надійний працівник не стрибатиме від однієї компанії до іншої тільки через те, що «там» трава здається трошки зеленішою. Всім нам хочеться стабільності. Тепер, коли «Даноша» на ринку вже п’ять років і довела, що ми в Україні всерйоз і надовго, працівники із досвідом бажають поповнити наші лави. Але перш за все вам необхідно довести свою стабільність— тоді зародиться довіра, з’явиться впевненість і можна буде розраховувати на високі виробничі результати. Щоб мотивувати своїх працівників, треба бути ближчим до них—працювати разом, регулярно оглядати виробництво і виділяти час на спілкування.
pigua.info: А як часто ви зустрічаєтеся зі своїми працівниками?
П.В.: У нас на кожному рівні є свої відповідальні: керівники груп (у групі 8-10 працівників), бригадири і лідери команд (14-18 осіб), які підкорядковуються мені та моєму партнерові Крістіану Брокопу. Безпосередньо мені звітують 8-10 осіб, з якими я зустрічаюся щовівторка о 7:30, а раз на місяць вони готують презентації про отримані у їхніх підрозділах результати. Щоразу ми намагаємося їх порівняти і знайти причини негативних відмінностей. Наприклад, останнього разу ми розбиралися із високим рівнем лікарняних відпусток у певних підрозділах: чому в одному підрозділі рівень лікарняних сягає 15%, а в інших не перевищує 3-5%. Таких ситуацій не можна упускати з-під контролю. Звичайно ви можете почути купу виправдань від своїх менеджерів, але потрібно пояснити, що слідкувати за такими проблемами—їхнє завдання, а ви розглядаєте це питання не для того, щоб принизити, а щоб разом розібратися у проблемі. Має сенс також особисто поспілкуватися із тими, хто має найбільше лікарняних—можливо, вони і справді хворіють, але може бути, що і говорити не буде про що.
Політика нашої компанії взагалі орієнтована на людей. Інвестування у купівлю нового комбайна чи станка для свиней важливі, але набагато важливіше інвестувати в кадри—в людей, які мають грамотно застосовувати це обладнання. Ви можете придбати найкраще приміщення, найкраще обладнання, найкращий генетичний матеріал, але, якщо у вас немає кращих людей, ви не отримаєте високих результатів. Тому ми регулярно проводимо тренінги, навчання—наше завдання навчити людей не уникати проблем і навіть бути на крок попереду від них. Зараз ми можемо пишатися тим, що в нас таки багато хороших працівників.
pigua.info: Вам вдалося зробити достойну кар’єру. Хто був вашим учителем—людиною, чия порада чи зауваження допомогли Вам вибудувати свій світогляд і досягти таких результатів?
П.В.: Я впевнений, що людина сама коваль своєї долі. Не варто розраховувати, що хтось прийде і прийме за вас рішення, підніме, коли ви упадете,-- так успіху не досягають. Один із фермерів, у якого я працював, часто повторював фразу, що запала мені в душу: «Ти зобов’язаний знати, що ти робиш, тільки тоді ти маєш право вимагати щось від своїх підлеглих». Абсолютно справедливо: якщо вимагаєш від своїх людей щось побудувати чи відремонтувати, повинен мати принаймні уявлення про ці процеси. Ви повинні працювати зі своїми людьми, щоб розуміти специфіку їх роботи, скільки часу їм необхідно на те чи інше завдання. Так, наприклад, коли ми займаємося будівництвом, то і я, і мій напарник Крістен Брокоп, і наш генеральний директор Том Акслегорд знаємо, що вимагаємо, бо самі займалися цією справою.
pigua.info: Ви розповідаєте, що самі займаєтеся будівництвом обладнання для своєї компанії. Але ж на ринку України представлено стільки компаній, які пропонують все готове. Чи не легше було просто придбати?
П.В.: Обладнання—це всього лише залізо. Справа в іншому. По-перше, ми знаходимося в Україні, що входить у п’ятірку країн-лідерів світу за обсягами виробництва металу, і в той же час у вас дуже багато людей, що мають відповідну професійну підготовку і вміють працювати із металом. По-друге, побудувати обладнання власними силами не так складно, а в нас є дуже багато незайнятих людей, які хотіли б отримати роботу. Ми можемо побудувати обладнання власними силами (і за ціною воно буде щонайменше не дорожче закордонних аналогів), але виконуючи при цьому ще одне важливе завдання—маємо можливість залучити до роботи більше людей і сприяти їх професійному росту, розвивати їх креативність, уміння самостійно приймати рішення. Тому така наша практика переслідує більше соціальну ціль-- задіяти людей, дати їм можливість почуватися потрібними і розвиватися. Зараз на будівництві у нас працює близько 50 людей, всі українці, виконують 100% будівельних робіт. Але є ще й «по-третє»: крім того, що ми бачимо, як пишаються наші працівники, коли у них все вийшло до ладу, є й чисто прагматичні плюси. Коли ви замовляєте обладнання, часто виникають такі проблеми, як затримка доставки, чи вам привезуть помилково щось не те, або пошкодять під час транспортування, а маючи власних спеціалістів, ми будь-яку потребу чи проблему можемо вирішити на місці. Тому ми дуже наполегливо працюємо над тим, щоб наші люди вміли самі собі давати раду, почувалися впевненіше і відповідально—саме так ми отримуємо сильний колектив. А ще я впевнений, що кожен має право на помилку. Коли я починав фермерську справу, вчився, теж робив купу помилок, багато що ламав. Я заохочую своїх працівників пробувати свої сили. Так, без проколів виходить не часто, але основна вимога—ця помилка більше не повинна повторитись. Немудро звільняти працівника за те, що він одного разу схибив—де гарантії, що інший працівник, якого ви наймете натомість, не зробить тієї ж помилки? Значно далекоглядніше залишити того ж працівника, але докласти зусиль, щоб він зрозумів «я зробив помилку, але більше ніколи її не повторю». Зараз наші інвестиції у людські ресурси дають перші плоди: працювати значно легше, люди знають, що ми робимо і чого прагнемо, тому отримавши завдання розуміють, як його виконати. Зараз однією із найсильніших сторін «Даноші» є наші працівники.
pigua.info: Така позиція є доволі нетиповою для більшості українських керівників: радше пишатимуться тракторами, господарськими приміщеннями чи поголів’ям, ніж людьми. Які ж результати має найкраща команда в Україні?
П.В.: Найперше—ми тепер знаємо, що рухаємося у правильному напрямку. Ще рік тому на українських фермах у нас майже не було свиней—ми боролися із хворобою, проводили повну дезінфекцію і всіх свиней довелося вивезти. Ми придбали нових свинок, а ті свиноматки, що залишалися, пройшли повний курс терапії. Нам вдалося побороти хворобу, і знову ж таки багато в чому завдяки нашим працівникам, які зрозуміли важливість цього завдання як для «Даноші» загалом, і для кожного із них особисто. Зараз поголів’я росте. Більшість свиноматок молоді, тобто ще не мали третього опоросу, але вже зараз ми бачимо, що результати будуть достойними—2,3 опороси і 27 поросят на свиноматку в рік. Раніше на українських фермах цей показник складав 29 поросят, але і цього ми досягнемо, жодного сумніву. Ми займаємося реалізацією поросят, однак і товарних свиней теж продаємо. У 2010 році плануємо продати близько 70 тисяч поросят і 130 тисяч товарних свиней.
pigua.info: У Данії традиційно свиноферми мають вертикальну інтеграцію, і фермери входять до складу великих м’ясопереробних кооперативів, таких як Danish Crown. Чи плануєте в Україні організувати власну переробку?
П.В.: Ні, не переробку а тільки бійню, щоб мати можливість самостійно продавати охолоджені напівтуші і транспортувати їх у всі країни світу. У нас уже є бійня на 3 тис. голів свиней в тиждень у Данії, і на 10 тис. голів у Польщі. Одна із причин, чому ми не плануємо власної переробки—ми не маємо досвіду. На харчові продукти є своя мода, як на одяг. Зараз, наприклад, в Україні дуже популярна японська кухня—на кожному розі відповідний заклад. І найбезглуздіше, що ви зараз можете зробити, це вийти на ринок із суші, адже ніша вже зайнята. Але так само і свою гастрономічну моду диктувати ви не можете: «так, тепер повинна бути популярна індійська кухня», бо коли вийдете із своїм продуктом на ринок, інші, виявляється, пропонують бразильські страви. Гроші і зусилля колосальні, а результату нуль, тільки бренду своєму нашкодили. Ми впевнені, що переробка вимагає серйозних маркетингових досліджень, планування, купу інших тонкощів. Кожен має займатися своєю справою, ми як фермери—виробляти сировину.
pigua.info: Яка ціль «Даноші» на Україні на перспективу?
П.В.: Перший крок—400тис. свиней на рік. Чому кажу «перший крок», бо, коли зупинимося на цих потужностях, це означатиме, що треба буде звільнити тих людей, які зараз задіяні у будівництві, а цього, як на мене, допустити не можна. Люди на нас сподіваються, і якщо є можливість продовжити наші соціально спрямовані програми, цим треба скористатись.
