ІНВЕСТИЦІЇ В СВИНАРСТВО УКРАЇНИ: БРАКУЄ ЛИШЕ БАЖАННЯ
| |||
Свинарство від «А» до «Я»
- Пане Андерсен, ви все своє професійне життя не зраджуєте свинарству. Де ви здобули такий серйозний досвід у галузі свинарства?
— Одразу після університету я десять років працював у Федерації виробників свинини Данії, за кілька років став другою людиною в управлінні. Саме тут я здобув основний досвід. Тоді, у 80-ті роки, всі зусилля федерації спрямовувалися на селекцію найкращого генотипу, на розробку найефективнішої системи годівлі та утримання тощо. Тому я брав участь у численних розробках, тестуваннях та впровадженні найрізноманітніших проектів.
Після цього ще десять років був директором невеликої, як за данськими мірками, бійні (ми приймали 3 млн. свиней на рік, тобто близько 60 тис. голів на тиждень) і відповідав за поставки свиней. Датська система свинарства схожа на трирівневу піраміду: адміністрація — консультаційні центри — виробники. Тоді я працював на бійні і водночас був директором місцевих консультаційних центрів. Тому мав можливість пояснити, як організувати процес вирощування свиней так, щоб отриману продукцію охоче приймали на забій. Відповідно далі консультанти центрів передавали цю інформацію своїм фермерам. Пізніше я деякий час працював із компаніями, що займаються виробництвом обладнання, будівництвом і так далі. Тому, можна сказати, таки розуміюся на свинарстві. А в 2005 році разом із колегою ми створили міжнародну консультаційну компанію HTC Agro.
Ключовий фактор
- Зараз ви співпрацюєте з міжнародним інвестиційним фондом. Що спонукало?
— Усі процеси побудови та налагодження нинішньої системи роботи данської галузі свинарства зайняли більше 30 років. Тому щоб налагодити дієву систему виробництва свинини будь-де, доведеться більшою чи меншою мірою пройти такий самий шлях еволюції. Однак значно швидше, років за п’ять, адже не потрібно нічого придумувати заново, лише відібрати і впровадити найкраще. Звичайно, для цього необхідна ціла низка факторів, але на власному досвіді я переконався, що ключовим і спільним для всіх країн є гроші. Без необхідного фінансування навіть найдостойніші ідеї не мають майбутнього.
– Так, питання «де взяти гроші?» можна зарахувати до «вічних».
— Нерідко з цим питанням іти до банку марно. Спілкуючись із представниками банків, я іноді жартую: «Виходить, щоб отримати позику, мені необхідно переконати вас, що вона мені зовсім не потрібна». Тоді я вирішив, що треба залучати фінанси тієї людини, яка буде більш-менш залучена до виробництва. Так з’явилася ідея організувати фонд.
– У яких країнах ви вже створили інвестиційні проекти?
— Передусім у країнах ЄС. Нині успішно реалізується проект у Хорватії. Але зараз ми зосередилися на Україні, Білорусії та Росії.
– Чому зроблено акцент саме на ці країни?
— Є низка факторів, які можна звести до двох. По-перше, землі. Всім відомі чорноземи та їх потенціал (який поки що не розкритий в Україні), великі площі, що дозволяють налагодити крупнотоварне виробництво. При цьому ціни на землю, порівняно з більшістю європейських країн, значно нижчі. Правда, в Україні купити землю поки що неможливо, однак ціна в сусідній Росії коливається в межах 300-500 євро за гектар, у той час, як у Західній Європі 7-12 тисяч. У Польщі вартість сільськогосподарських угідь стрімко зростає і нині становить 3-4 тисячі євро, коли в решті країн Східної Європи 2-3 тисячі євро/га. По-друге, в Україні недорога робоча сила та висока рентабельність свинарства.
В Україні бояться вкладатись у сільське господарство
-- Ви вже багато років співпрацюєте з російськими компаніями. Яка основна відмінність між свинарством у Росії та Україні?
— Ціна, безпека та організація. Так склалося, що останні сім років політична ситуація в Росії значно стабільніша, ніж в Україні, ефективніше і надійніше працює банківська система, є можливість отримати право на володіння землею. У Росії вже створено великі вертикально інтегровані структури, що дуже серйозно і на високому рівні займаються виробництвом сільськогосподарської сировини. Значна частка цих проектів — російські інвестиції.
В Україні теж є достатньо людей з потужними фінансовими можливостями. Тому мене вкрай дивує, чому ж українці не інвестують у своє сільське господарство? Продовольство — останнє, від чого відмовляться люди, тому інвестиції в аграрний сектор завжди залишатимуться найвигіднішими. Думаю, в Україні бояться вкладатись у сільське господарство тому, що спогади про те, як фінанси, вкладені у колишні колгоспи, безслідно зникали, ще дуже свіжі.
Саме з цієї проблеми я починаю розмову з усіма, хто бажає долучитися до аграрного інвестиційного фонду, включаючи представників однієї із найпотужніших аграрних компаній Росії, з якими ми в свій час співпрацювали щодо проектування свинокомплексу в Липецькій області. Ви можете бути заможним бізнесменом, але якщо мова заходить про свинарство, то я і подібні до мене фахівці володіють набагато більшим багатством — знаннями, досвідом і ноу-хау. У сільському господарстві, як і в будь-якому іншому бізнесі, щоб інвестиції принесли бажані прибутки, потрібно починати правильно: довіряйте створення та реалізацію проекту тільки найкращим фахівцям.
Не швидко, але напевно
– Ви мали кілька спроб реалізації інвестиційних проектів із українськими господарствами. Успішно?
— Поки що ні. Справа зупинялася, як тільки доходило до фінансування з боку українського фермера. В Україні вже працює кілька свинокомплексів із данськими інвестиціями, але і там робота налагоджується не так просто. Одна з причин — ми по-різному бачимо цей бізнес та терміни повернення вкладених коштів.
– Зараз ваша робота більше пов’язана з фінансами, банками, переговорами тощо, але українські свинарі, які співпрацювали з вами в Данії, розповідають, що ви неперевершений практик. Не сумуєте за роботою на фермі?
— Так, час від часу. Скажу більше: я майже впевнений, що як тільки робота фонду налагодиться, одразу повернуся до свого першого покликання. Гроші потрібно створювати. Відповідно вся система, за якою працює фонд, тільки тоді прибуткова, коли людина-професіонал ефективно працює на тих же посівних площах або на свинокомплексі.
Разом із тим погляньмо глобальніше: я зараз пояснюю, навчаю, залучаю до роботи, треную людей, вкладаю свої знання в них і чекаю результатів. Вам це не нагадує сільське господарство? Ти мусиш посіяти зерно, доглянути його і зрештою зібрати урожай. Я в своїй стихії!
Головне – бажання
– Найприємніші і найнеприємніші моменти у вашій роботі.
– Коли після тривалих переговорів, пошуків та зусиль ферма починає працювати і отримує свій перший позитивний результат, я приїжджаю на господарство, сідаю випити кави із працівниками і бачу, що вони задоволені. Це найприємніші моменти і відчуття.
Найважче в моїй роботі, коли невіглас у справі свинарства приходить і руйнує зусилля кількох років, тому що він зацікавлений тільки в короткотерміновому прибуткові, а після цього хоч трава не рости. Рятує те, що я переконаний оптиміст. І якщо ви спитаєте, чи є причини з оптимізмом дивитися на перспективи свинарства в Україні, я однозначно скажу «так».
– Твердження про те, що українське свинарство має величезний потенціал, не нове. Ви, як фахівець своєї справи та людина, що може оцінити ситуацію загалом, як думаєте, чому це і досі лише твердження?
— Основна причина — у вас немає бажання. Самих лише можливостей недостатньо — ви повинні цього хотіти.
- Що б ви побажали українським виробникам свинини?
— Складне запитання. Не хочеться бажати щось банальне типу «достатку і удачі». Я б хотів, щоб українські виробники усвідомили, наскільки близько від них успіх – якщо виконувати все правильно із самого початку, та навчилися звертатися за порадою, аби уникнути проблем, а не розхльобувати їх наслідки.
А особисто собі я хотів би побажати почати такий проект, який змінив би мої попередні враження від роботи в Україні на кращі...
Повну версію інтерв’ю із представником одного із найпотужніших інвестиційних фондів Європи, Baltic Property Trust, а також відповіді на запитання:
-- Залучення коштів із банку та інвестиційного фонду – в чому принципова різниця?
-- Які плюси та мінуси співпраці із інвестиційним фондом?
-- Коли варто очікувати повернення вкладених в свинарство коштів?
— шукайте в №1 щоквартального журналу «Прибуткове свинарство» (детальніше інформацію про можливість придбання та підписки на журнал).
