Успішне те господарство, де кожен працівник ставиться до роботи, як до власного бізнесу
| |||
| Досьє: підприємство | Досьє: персоналії | ||
«Одразу відчули, що свинарство — „наша тема“!»
— Пане Володимире, чому вирішили змінити на сільське господарство, здається, значно спокійнішу роботу у банкові?
— От якраз через спокій. Мені комфортно і натхненно працюється тільки у динамічних умовах, коли є задачі, які потребують творчого, нестандартного підходу. Коли колектив — це фонтан ідей, а система, в якій працюєш, готова приймати всі твої новації. На початку становлення банківського відділення, в якому я працював, саме так і було. Але період вибухового розвитку минув, натомість почався період «устаканювання» та бюрократизації. Для мене такі умови схожі на застояну воду — катастрофічно бракує кисню. Тому через три з половиною роки роботи я та мій безпосередній керівник у банку, а тепер партнер по бізнесу, Віктор Прокопович Кетов вирішили кардинально змінити сферу діяльності.
— Справді кардинально, якщо врахувати, що ви обоє — міщани, і попереднього досвіду в аграрній справі не мали.
— Зате мали неабиякий ентузіазм! На той момент, середину 90-их років, в усьому Мар’янівському районі господарства збирали збіжжя «Донами» та «Нивами», які вже на ладан дихали. А ми придбали хоч і не новий, але потужний комбайн Claas, створили мобільну бригаду механізаторів і почали надавати послуги зі збирання врожаю. Згодом взяли в оренду 250 га ріллі. Справа пішла, тому незабаром довелося ще й лізинговий «Лан» викупити. Але вже у 2002-му повністю присвятили себе тільки свинарству.
— Знову кардинальні зміни?
— Справа у тім, що господарства розраховувалися за послуги в основному зерном. Тоді воно було не тільки дешевим (тонна ячменю — 40 дол.), але ще й треба було примудритися продати його за живі гроші. Тому вже у 1999-му ми з Віктором Прокоповичем зрозуміли, що конче необхідно створювати щось нове. Логічно, вирішили виграти за рахунок продовження технологічного ланцюжка: створити додану вартість, згодовуючи наше зерно свиням. Так, 2000-го придбали неподалік Жовтих Вод у селі П’ятихатки закинуту молочнотоварну ферму, що вже років сім стояла пусткою: три корпуси та приміщення доїльної зали. В останнє ніякі виробничі майданчики не вписувалися технологічно, тому там зараз столова для персоналу, штаб ферми, склад і майстерні, кабінети державного ветлікаря та санветекспертизи, де проходить перевірку абсолютно все м’ясо із бійні «Дніпро-Гібриду».
— А чому відмовилися від рослинництва?
— По-перше, у рослинництві забагато ризиків, які можна перекрити тільки великими обсягами. По-друге, але, напевне, найголовніше, ми якось одразу відчули, що свинарство — «наша тема»! Тому всі сили і кошти (в тому числі й від проданих комбайнів) направили саме на свиней.
— З чого починали і які найбільші труднощі довелося долати?
— Стартували із 38 свинок, куплених у ТОВ «Еліта» Київської області. І одразу почали із труднощів: коли починали, кілограм свинини м’ясокомбінати закуповували по 7,5 грн, а коли прийшов час продавати наше перше товарне поголів’я — 3,2 грн! Умови змусили нас самостійно займатися забоєм та реалізацією продукції. Отримали всі необхідні дозволи, купили спеціальний фургон і стали продавати нашу свинину у Жовтих Водах під торговою маркою «Бекон». Виграли обидві сторони: ми отримували майже 7 грн/кг, а споживачі — дешевше, ніж на базарі, якісне м’ясо. Так ми відчули смак до самостійності і отримали добрий урок, що будь-яка проблема має своє рішення. От тільки за роки роботи своїх рішень доводилося шукати аж надто часто.
«„Наївне свинарство“ — це коли здається, що для успішного виробництва тільки й треба, що тварини, приміщення і зерно».
— В чому, наприклад?
— Та навіть із власною бійнею. Деякі наші працівники почали «хімічіти»: приносили з дому сало, яке коштувало копійки, і підміняли наш бекон. Перевіряємо по вазі — все сходиться, а збитки, яких не повинно бути, ростуть. Довелося завести контрольні розруби: туші розкладали на частинки і чітко все обліковували. Через два роки такої статистики навіть створили спеціальну комп’ютерну програму, яка у процентному співвідношенні прогнозувала, скільки із нашого поголів’я має бути ошийка, окосту і т. д. на тушу. Якщо результати розрубу не співпадали із розрахунками, змінювали розрубника. І все стало на свої місця. Зараз виїзна торгівля переросла у мережу фірмових магазинів «Бекон», через яку стабільно реалізовуємо 30% вирощеного поголів’я. Ще 35% свиней продаємо м’ясокомбінатам і решту 35% — свиногосподарствам для розведення.
Однак і ця ситуація мала свої позитивні результати. Саме завдяки прискіпливій увазі до якісних показників туш ми почали свідомо ставитися до селекційної роботи на підприємстві. При чому до 2009-го року нарощували стадо виключно саморемонтом і купували лише кнурів-плідників (France Hybrid, Rattlerow-Seghers), а тому сформували добре акліматизоване і вирівняне поголів’я.
Крім того, через стрибки цін на свинину незабаром нам стало зрозуміло: якщо хочемо результату, потрібно міняти технології і ставлення до справи. Адже, як і більшість виробників, ми починали із, як я його називаю, етапу «наївного свинарства», коли здається, що для успішного виробництва тільки й треба, що тварини, приміщення і зерно.
«Вже майже рік ціна на свиней «пробачає» українським господарствам всі технологічні прорахунки.»
— А що стало поштовхом до «зсуву парадигми»?
— Напевне, те що кілька разів вдалося побувати на свинофермах Європи, а згодом і США. Ми нарешті зрозуміли фінансові причинно-наслідкові зв’язки застосовуваних у свинарстві технологій та прийнятих рішень. У результаті критичного економічного аналізу створили на перший погляд просту, але дуже наочну комп’ютерну програму, що допомагає спрогнозувати прибутковість ферми при заданих параметрах. Вона враховує і витрати (на корми, енергоносії, ветпрепарати тощо), і ціну на живець, і основні виробничі показники поголів’я (коефіцієнт запліднюваності, кількість відлучених поросят, рівень падежу, швидкість досягнення забійної ваги і т.д.). Так, якщо господарство замкнутого циклу на 300 свиноматок отримує 65% запліднюваності, 10 живонарожених поросят на гніздо та свиней забійної ваги 105 кг за 6,5 міс. (чого теж ще не всі українські господарства досягають) і при цьому витрачає на корми 1,7 грн/кг, а живець продає за 18 грн/кг, то річний прибуток такої ферми складе 20 тис. дол. Однак це «прогулянка лезом ножа»: якщо ціна за живець впаде всього на 50 коп. — до 17,5 грн/кг, таке господарство вже матиме збитку 9 тис. грн на рік.
Однак при ціні на живець 20 грн/кг річні прибутки тієї самої ферми сягнуть 140 тис. дол. Тобто вже майже рік ціна на свиней «пробачає» українським господарствам всі технологічні прорахунки. Але ж ми всі пам’ятаємо і нещодавні 12-14 грн/кг. Ні на ринкову ціну товарних свиней у живій вазі, ні на ціну кормів виробники свинини вплинути не можуть. Єдине, що справді залежить від господарства, — виробничі показники поголів’я.
Так, якщо вже згадана ферма на 300 свиноматок тільки рівень запліднюваності підніме до 83%, то її річний прибуток виросте до 60 тис. дол. От і виходить, що всього один працівник завдяки своїй відповідальності може збільшити прибутки господарства втричі. Якщо і багатоплідність свиноматок підняти із заданих 10-ти до 12,5 поросят на гніздо, то річний прибуток вже складатиме 200 тис. дол. Тобто 2,5 поросяти принесуть додаткових 140 тис. дол. на рік. За це таки варто поборотися.
Зараз завдяки цій програмі ми прогнозуємо результати не тільки своєї ферми, але й тих господарств, які звертаються по консультації.
«Ми набивали ґулі, але разом з тим накопичували знання та досвід.»
— До речі, які ще напрямки, окрім виробництва свинини, розвиває компанія «Промагрокомбінат»?
— Кожен новий напрямок роботи у нас з’являвся еволюційно. І знову ж таки через те, що життя змушувало шукати виходи. Наше господарство починало працювати на початку 2000-их, коли для всіх виробників найбільшою проблемою була відсутність надійних партнерів і в поставках (кормів, обладнання, ветпрепаратів тощо), і в збутові вже готової продукції. Останніми роками ситуація почала потроху покращуватися, але, припустімо, із м’ясокомбінатами стосунки досі не назвеш партнерськими: як тільки на горизонті замайорить «ліва» партія свинини, більшість одразу забувають про домовленості і лишають вас ні з чим.
Хоча двічі за увесь час існування ферми нам таки пощастило. В усіх інших випадках доводилося йти шляхом спроб і помилок, самостійно тестувати і підбирати обладнання для ферми, налагоджувати кормовиробництво, забій і збут свинини тощо. Ми набивали ґулі, але разом з тим і накопичували знання та досвід. Колеги почали звертатися до нас за порадою по годівлі або щоб купити готовий корм, тому, природно, відгалузився напрямок виробництва та збуту кормів — ТОВ «Промагрокорм» і ТОВ «Промагромікс». Згодом почастішали звернення за підказкою щодо вибору обладнання, допомогти із обрахунками і плануванням. Це спілкування теж вийшло на новий рівень у вигляді консультаційно-інжинірингового підрозділу ТОВ «Промагрокомбінат», який очолює технічний директор Сауткін Юрій Михайлович.
— З якими господарствами зазвичай працюєте?
— Серед тих, яким реалізовували проекти під ключ, є господарства і на п’ятдесят, і на п’ять тисяч свиноматок. Серед найбільших, для яких здійснювали окремі проекти, — ТОВ НВП «Глобинський свинокомплекс», ТОВ «Агропромислова компанія», ТОВ «Агротіс».
«Від інвестицій, „розмазаних тонким шаром“,
очікувати можна тільки розчарування.»
— Що найважче у такій співпраці?
— Коли інвестор або власник не до кінця розуміється на економіці свинарства та важливості дотримання технологій. Таких доводиться переконувати, що наявних у нього коштів вистачить, скажімо, на 600 свиноматок, але аж ніяк не на вдвічі більше. Бо від інвестицій, «розмазаних тонким шаром», очікувати можна тільки розчарування: витратилися на реконструкцію чи будівництво, необхідне обладнання, привезли тварин, а годувати їх уже немає за що. Дискусії розгоралися серйозні, тому ми спеціально розробили рекурентну комп’ютерну модель свиноферми, яка за вказаними параметрами (кількість свиноматок, виробничі показники поголів’я, постійні та змінні витрати тощо) до найдрібніших деталей моделює роботу господарства з нуля та прогнозує його результати і прибутковість на декілька років вперед. Для багатьох інвесторів, коли вони «граються» із цією програмою, стає одкровенням, що реконструйована ферма на 265 свиноматок при достатньо високих виробничих показниках (83% запліднюваності, 12,5 живонароджених поросят, досягнення товарної ваги за 5,5 міс.) на 41-ий тиждень своєї роботи досягне дна фінансового просідання з точки зору обігових коштів— більше 1 млн грн. Із 42-го тижня почнуться товарні продажі і перші прибутки, але тільки через 1,3 року ферма вийде в плюс і аж через 3 роки поверне інвестовані у генетику та обладнання кошти.
— Виходить, завдяки такому моделюванню людина розуміє, наскільки прибутки господарства залежать від виробничих показників, а останні — від правильно підібраного обладнання та чіткого дотримання технологій.
— А також те, що саме інвестор має не лише забезпечити господарству необхідні умови, але й контролювати їх виконання. Маю визнати, що на зорі інжинірингового напрямку «Промагрокомбінату» ми таки припускалися помилок. Однак головною їх причиною було те, що намагалися вгодити замовникові і часто йшли на поводу у його бажання здешевити проект. Сьогодні ми керуємося виключно потребами свиней. Бо тільки ті рішення продуктивні, які добрі стосовно тварин, тобто дають можливість вирощувати їх в умовах мінімального стресу. На моє глибоке переконання, сила колективу кожної ферми — у людях, які знають, розуміють і люблять свиней. Адже дилетанти у свинарстві — люди без дипломів і вчених ступенів аграрних вузів — виживають і нерідко за результатами свого господарства на голову вищі від решти саме через те, що здатні помітити, без стереотипів інтерпретувати поведінку тварини і прийняти відповідне рішення. Така людина багато питань вирішить не так, як пропонує традиційна система, але ці рішення будуть кращими, тому що націлені на потреби тварин.
«Тільки ті рішення продуктивні, які добрі стосовно тварин.»
— Що вважаєте головним для успішної роботи свиногосподарства?
— Якось мені до рук потрапила мудра книжка голландських авторів про характеристики та правильний підбір антибіотиків. Найбільше вразило звернення до читачів на самій першій сторінці. Для свиногосподарства важливі чотири умови: дотримання заходів біобезпеки (огорожа, закритий тип ферми, санпропускник, карантин тощо); оптимально налагоджена система вентиляції та мікроклімату; дрібногрупове утримання тварин (при чому кожної технологічної групи окремо); чітке дотримання принципу «пусто-зайнято». Якщо бодай одна із згаданих умов на вашому господарстві не виконується, наголошують автори, далі книжку читати немає сенсу, тому що жоден антибіотик не допоможе вам стати прибутковим при тих проблемах зі здоров’ям стада, які вас чекають.
Ми надзвичайно велику увагу на господарстві приділяємо правильній вентиляції та системі мікроклімату. Адже повітря — головний ресурс для тварин. Спробуйте дихати удвічі повільніше. Правда, не дуже комфортно? Ні про воду, ні про їжу із таким самопочуттям уже й не думається? При чому кожна віко-статева група свиней має особливі потреби щодо мікроклімату. А тварина номер один на фермі — свиноматка, тому що саме від того, наскільки комфортно вона почувається, залежать такі визначальні для прибутковості господарства виробничі показники, як рівень запліднюваності, кількість живонароджених і відлучених поросят.
— Які плани у «Дніпро-Гібрид» на найближче майбутнє?
— Продовжувати працювати із тим самим ентузіазмом, зокрема над якісним вдосконаленням генетичного потенціалу наших тварин, племінною справою. Не повірите, але для мене найважчий момент у свинарстві — здавати свиней на забій. Тому є велике бажання, щоб наші тварини продавалися як племінні. Є ресурси і бажання до розширення виробничих потужностей, скажімо, вдвічі. Однак, переконаний, що секрет успіху не у розмірові господарства, а у ставленні до справи та управлінні. Кожна людина, що займається якимось бізнесом, рано чи пізно вибудовує його відповідно до власного світобачення. Свою філософію свинарства я колись побачив у старій фотографії американського фермера 20-их років минулого століття. Відтоді нею завершую всі свої виступи та презентації. На фото фермер тримає в руках порося і годує його із пляшечки. Стільки років, технологій, підходів змінилося, а суть свинарства залишається незмінною: є людина, тварина й інструмент догляду за нею. Але успішні тільки ті свиногосподарства, які зберегли елемент, що цю тріаду пов’язує: добре і відповідальне ставлення до тварини.
Ганна Лавренюк
— Чим особливі умови утримання поросних та підсисних свиноматок на фермі «Дніпро-Гібрид»?
— Через два-три дні після запліднювання свиноматок із цеху опоросу переводять на групове утримання. Чи не шкодить це збереженню поросності?
— ТОВ «Дніпро-Гібрид» стали першими в України, хто почав імпортувати заморожену сперму кнурів для племінного розведення. Що спонукало до такого рішення і чи задоволені отриманими результатами?
— Чому Володимир Гетьман називає доленосним рішення про придбання електронних станцій годівлі?
— Як глибока солом’яна підстилка у відділі групового утримання поросних свиноматок сприяє кращому здоров’ю тварин та ліпшому мікроклімату?
— Чим особлива система гноєвидалення «Дніпро-Гібрид»?
— Завдяки якій технологічній новинці підприємство виготовляє корми із коефіцієнтом неоднорідності (відмінності у компонентному складі готової кормосуміші у різних місцях бункеру) не вище 3-3,2%, коли цей самий показник у традиційних комбікормових заводів в середньому сягає 38%?
— ТОВ «Дніпро-Гібрид» облаштували на майданчику поруч із фермою «музей брухту під відкритим небом». Яке обладнання туди потрапляє і чому?
— Які особливості управління персоналом допомагають господарству стабільно отримувати високі виробничі результати?
— Що спільного між 100 га поля та виробничою інформацією свиноферми або що спонукало команду ТОВ «Дніпро-Гібрид» розробляти власну комп’ютерну програму управління фермою?
Відповіді на ці та інші запитання шукайте у повній версії інтерв'ю у журналі «Прибуткове свинарство» №3 (9),2012
