Для успішної конкуренції на міжнародних ринках українські свинарі ще не створили такі вертикально інтегровані структури, які вже є у птахівників

Андрій Анатолійович Гетя, Директор департаменту тваринництва Міністерства аграрної політики та продовольства України В ексклюзивному інтерв’ю журналові «Агрогроші» Андрій Гетя, директор департаменту тваринництва Міністерства аграрної політики та продовольства, розповів: — завдяки чому цього року свинарі сподіваються збільшити виробництво свинини; — скільки м’яса споживають українці; — чому цьогоріч імпорт свинини сповільнюється не такими темпами, як очікувалося; — чи справді великі свинокомплекси не зможуть повністю витіснити селянські господарства

— На початку року в міністерстві прогнозували, що 2013-го імпорт свинини стане меншим на 100 тис. тонн — знизиться із 270 до 170 тис. тонн. За підсумками першого півріччя бачимо, що імпорт сповільнився, але несуттєво. Чи означає це, що прогноз переглянуть?

— Поки що ми його не переглядаємо. З одного боку, нам справді не вдалося зменшити імпорт свинини, як планували. Хоча він, усе ж таки, скоротився на 6 тис. тонн, порівняно з минулим роком. Але, з другого боку, на 20 тис. тонн зменшився імпорт м’яса птиці. Тому гадаю, що за результатами року нам удасться суттєво скоротити сумарний імпорт м’яса.

— Чи означає це, що ви переглядатимете прогноз щодо внутрішнього виробництва свинини?

— Ні. Якщо й переглядатимемо, то в бік збільшення. Динаміка окремих місяців свідчить, що цього року є зростання на 8-10%, порівняно з минулим роком. Тому сподіваємося, що 2013-го виробництво сягне як мінімум 750 тис. тонн (порівняно з 736 тис. тонн торік). Маю передчуття, що можемо навіть дещо перевершити прогноз. Інша справа, що нарощувати виробництво треба обережно. Адже відпускна ціна в нас на межі. Тож якщо перенаситимо ринок, він може «завалитися». А виходу на зовнішні ринки ми так швидко не знайдемо.

— Недавно Україна скасувала заборону на імпорт свинини з Бразилії, запроваджену в березні. Але, якщо вірити офіційній статистиці, імпорт бразильської свинини за півроку не лише не зменшився, а навіть трохи зріс. Чим це можна пояснити?

— Торік більша частина бразильського імпорту припала на другу половину року. А на початку нинішнього, до запровадження ембарго, імпорт, навпаки, був дуже активним. Можливо, це пов’язано з тим, що учасники ринку передбачали запровадження заборони й намагалися наперед закупити якомога більше бразильської свинини. Таким чином, сумарний імпорт із Бразилії не зменшився. Але це не означає, що хтось порушував заборону.

— Якщо говорити про середньо- та довгострокову перспективу, які в нас шанси стати експортно орієнтованою державою?

— Треба окремо говорити про різне м’ясо. У птахівництві, наприклад, ситуація краща — вже експортуємо продукцію приблизно до 40 країн. У липні чотири великі компанії отримали офіційний дозвіл на поставки м’яса птиці до ЄС. Загалом цього року уряд узгодив із виробниками експорт 100 тис. тонн пташатини. Інша справа зі свининою. З одного боку, є позитивна динаміка виробництва. З другого — маємо проблеми з експортом, оскільки для нього треба виробляти туші певної категорійності. У нас же чимало свинини виробляють у присадибних господарствах. При всій повазі до цього сектора стверджую: там не можуть забезпечити правильну годівлю. Через це тварини переростають, обростають салом, і так отримуємо продукцію, яка не має попиту на зовнішніх ринках. Ще одна причина — прискіпливе ставлення країн-імпортерів до наших м’ясокомбінатів. В Європі достатньо своєї свинини, а багато інших країн не можуть бути експортерами через релігійні обмеження. Що стосується Китаю — потенційно з ним можна працювати, але то дуже специфічний ринок, під який треба підлаштовуватися. Зрештою, не треба забувати, що на всіх ринках уже хтось працює і тому доведеться конкурувати. У нашому свинарстві, на відміну від птахівництва, поки що немає достатньої кількості потужних вертикально інтегрованих структур, які до цього готові. Втім, не все так безнадійно. У нас гарна кормова база — це головне для свинарства. Кадри в нас теж непогані, фахівці мають добрі знання, а технології — це те, що так чи інакше неминуче запроваджується.

— Чи є, на думку Андрія Геті, шанси у нашої країни стати експортно орієнтованою державою?

— Чи варто вітчизняним аграріям сподіватися на підтримку держави та коли?

— Скільки м’яса споживає пересічний українець? Та що рекомендують дієтологи?

— Яким директор департаменту тваринництва Міністерства аграрної політики та продовольства бачить майбутнє свинарства: залишаться тільки великі вертикально інтегровані комплекси чи знайдеться місце для присадибних господарств?

— Як складається співпраця міністерства із Асоціацією свинарів України?

Відповіді на ці та інші питання шукайте у свіжому номері журналу «Агрогроші».