«Сігма»: еволюція до досконалості
| |||
| Досьє персоналії Санасар та Мгер Куюмчяни | Досьє-підприємство ПП «Сігма» | ||
— Санасаре Єрвандовичу, як склалося так, що Україна стала вашою другою Батьківщиною?
Санасар Куюмчян: Не випадково. Коли 1988-го землетрус зруйнував Вірменію, відновлювати її допомагала українська організація «Укрстрой», де я почав працювати. Так познайомився з багатьма українцями, які, до речі, й досі є моїми близькими друзями. Тому, прийнявши рішення про переїзд, не вагався з вибором країни, бо їхав не на чужину, а на батьківщину своїх нових друзів. Не помилився. Не жалкую. Хоча спочатку було дуже важко...
Знаєте, Батьківщина — там, де ти потрібен, де в тебе є справи, де ти корисний. І хоча я дуже люблю Вірменію, все ж моя домівка — тут, в Україні.
— Як потягнуло в агробізнес?
C.К.: Вагомим аргументом стало те, що залучені в сільське господарство не платять податки на додану вартість і прибуток, ще й пільги мають. З другого боку, я сам із села, в нас удома завжди тримали худобу, а тому сільське господарство було мені близьким, хоча, зізнаюся чесно, знання мав «початкового рівня».
— Чому саме свинарство? Ви, мабуть, як математик прорахували все наперед?
С.К.: На жаль, знань із математики недостатньо, щоб зробити такі розрахунки! Обрати свинарство мені допомогли спеціалісти: і свинарі, й економісти. Хоча й особистий досвід зіграв роль.
Мгер Куюмчян: Ви казали про розрахунки... Насправді впродовж 12 років ми будували свою компанію на помилках. Коли батько починав бізнес, багато грошей в нас не було. До того ж ми уявлення не мали, як робити реконструкцію. Один корпус переробляли тричі: перший раз — як могли, другий — як вийшло, бо радили «хороші спеціалісти», і тільки третій — уже з розумінням справи. Правильно будуємо лише останні два—три роки. Будівництво, реконструкція і вдосконалення — це перманентний стан нашої компанії!
— «Сігма» продовжує традицію родинних господарств. Мгере, що спонукало приєднатися до справи, яку почав батько, адже за освітою ви юрист?
М.К.: Скажу чесно, сумніви були. Проте це справа мого батька, і вважаю, що мій обов’язок — достойно її продовжувати. Я був би радий, якби і мій син вирішив так само. Навіщо вигадувати велосипед? Є бізнес, усе, що потрібно, — просто грамотно ним займатися.
— Санасаре Єрвандовичу, як прийшли до назви «Сігма»?
С.К.: Per aspera ad astra, тобто крізь терни до зірок. Ми не знали, що «Сігма» стане нашим головним підприємством, до неї були й інші — «Фенікс», «Капітал»... Усіх назв уже й не пригадаю. Колись ми навіть експортували шкури великої рогатої худоби. Проте з «Сігмою» склалося інакше. Сама назва, мабуть, спрацювала, адже в математиці цей символ означає суму — суму нашого досвіду і зусиль. Вибирали її навмання, не вкладаючи жодного смислу, проте влучили, як ви вже колись писали, «в точку».
— А як розцінюєте роль держави в розвитку галузі?
С.К.: В українському свинарстві вона стоїть осторонь: не допомагає, але й не заважає. Та й навіщо їй втручатися? Ринок хороший, покупців море, пшениця є, Україна все ж таки аграрна країна! Податок на прибуток не платимо, ПДВ залишається в нас — що нам ще потрібно?!
— Чим «Сігма» є сьогодні?
— Погляд директорів ПП «Сігма» на вертикальну інтеграцію.
— Звідки беруть кошти на розвиток свинарства?
— Яким чином контролюють якість сировини, що поступає на комбікормовий завод?
Відповіді на ці та інші питання шукайте у повній версії статті у журналі «Прибуткове свинарство» № 4 (16), 2013
