Україна має колосальний потенціал для розвитку свинарства, а щоб цей потенціал реалізувати, треба об’єднуватися

Лоза Артур,
директор ТОВ «Деміс-Агро»

PigUa.info: Артур Анатолійович, чому зроблено вибір на користь свинарства?

Особисто для мене питання вибору гостро не стояло. Мої батьки працювали в галузі сільського господарства, тому вибір пав на відповідний інститут. Іще в 1983 році, будучи студентом, визначився із ключовим напрямком своєї спеціалізації — ним стало свинарство. Це досить динамічна, наукоємна та цікава галузь. Фактично все своє свідоме життя я займався зоотехнічною роботою у сфері племінної справи в науково-дослідних установах та на виробництві. Отже, чому я в цій галузі, зрозуміло, а от чому «Деміс-Агро»- це вже інше питання.

Якщо вести мову про «Деміс-Агро», то це пілотний проект корпорації, яка не позиціонувала себе у сфері агропромислового виробництва. Однак, у межах диверсифікації бізнесу, у керівництва компанії з’явилося бажання спробувати себе в галузі сільськогосподарського виробництва і вибір припав на свинарство. Я вважаю, що цей напрям є дуже перспективним для України і має колосальний потенціал. Якраз у цьому руслі ми знайшли спільну мову і після презентації техніко-економічного обґрунтування проекту, коли стала зрозумілою основна ідея, було отримане позитивне рішення щодо його початоку. У жовтні 2006 року проект стартував. Те, чого ми досягли,- результат діяльності протягом неповних трьох років.

PigUa.info: З чого розпочався проект?
На той час корпорація вже мала викуплену територію колишньої молочнотоварної ферми і з самого початку не передбачалося спеціалізувати її на сільськогосподарське виробництво. Проте у зв’язку із необхідністю диверсифікації виникла ідея: чому б не використати цей майданчик за його профільним призначенням. Вирішили провести реконструкцію. Ферма не працювала вже більше 10 років. Вона була у занедбаному стані. Тож можна сказати, що проект стартував майже з нуля. Були лише приміщення із різним ступенем руйнації, але усі технологічні розрахунки були прив’язані до цього. Сама наявність приміщень визначала потужність виробництва і можливості розвитку проекту.

Порівнявши досвід різних країн світу, ми прийшли до таких висновків: якщо виробляти свинину, то виробляти її за тими правилами, які перед собою ставлять провідні виробники свинини закордоном. З огляду на це проектувалася сама ферма і технологічні процеси, підбиралося відповідне технологічне обладнання так, щоб воно уже, а priori відповідало європейським стандартам і нормам. Ми знаємо, що в Європі діє багато обмежень, які стосуються не тільки впливу виробництва на довкілля, а й самого ставлення до тварин і їх благополуччя. Вважається, що свиня має відчувати себе щасливою у виробничій системі, існують суворі виробничі обмеження і закони. Ми також намагаємося дотримуватися цих стандартів, щоб у майбутньому конкурувати з європейськими виробниками. Саме із цієї причини підбирали відповідне обладнання, тварин. Поголів’я ми завозили із Франції, і то не данина моді. Це певна конкурентна перевага. У нас в Україні селекційні процеси десятки років фактично знаходилися в стагнації, майже не велася селекція за продуктивними ознаками. Закордоном увесь цей час проводилася серйозна селекційна робота. Там досягли значних успіхів щодо генетичного вдосконалення свиней. З цієї причини ми й завозили свиней із-за кордону. Це був свідомий вибір. До того ж, є ще такий фактор, як статус здоров’я. У Європі стада вільні від багатьох хвороб, відповідно і закуплене поголів’я не є носієм цих хвороб. Коли ми завозимо таке поголів’я, у нас є певна преференція в статусі здоров’я тварин. Наше завдання — підтримувати цей рівень, а він потім відплачує додатковою продуктивністю свиней. Це вже економічний фактор. Отже, ми з самого початку планували організувати виробництво такої свинини, яка була б конкурентноздатною навіть у майбутньому, коли потужні закордонні виробники прийдуть на український ринок. Зараз ринок дефіцитний, ціна досить пристойна, високий рівень рентабельності. Однак слід пам’ятати, що так буде не завжди. Потрібно готувати себе до серйозної конкуренції в майбутньому і закладати засади вже зараз.

PigUa.info: Чим сьогодні є «Деміс-Агро»?
Нині поголів’я усіх продуктивних свиноматок становить 1350 голів. Зрозуміло, що це число постійно коливається, але середньорічний показник 1350 голів. Стартовий варіант проекту був передбачений на 900 свиноматок, зараз цю кількість ми збільшили майже в півтора рази. До кінця року плануємо завезти ще близько 500 голів ремонтних племінних свинок і довести потужність репродуктора до 1800 свиноматок, тобто подвоїти у порівнянні із початковим проектом.

Ферма спеціалізується на товарному виробництві, тобто маємо товарний репродуктор і відгодівлю. Вони розташовані на різних виробничих майданчиках. Стосовно показників, рівень багатоплідності — 11.5 поросят (мова йде про живих поросят в опоросі, народжених до 13 гол.). Відлучаємо на 1 свиноматку 10.6 поросят, кількість опоросів на рік — 2.3. Кількість відлучених поросят на рік 24.4 голів. Поросят відлучаємо у 28 днів, загальноприйнята технологія, вага поросят при відлученні складає 8 кг. Термін зняття із дорощування — 77 днів, технологічний показник — 28 кг. Далі відгодівля. Наразі відгодівля у нас відбувається не в стандартних умовах на щілинній підлозі. Маємо частково реконструйований майданчик і відгодівля відбувається на глибокій підстилці так, як це здійснюється в «Агро-Союзі». За таких умов ми не можемо досягти максимальних темпів росту. Середньодобові прирости знаходяться на рівні 800–850 г. Поросята досягають забійної ваги 105–110 кг на 165–175 день. Конверсія корму на відгодівлі 2.9–3.0. Ці ключові показники характеризують ефективність процесу виробництва свинини в «Деміс-Агро».

PigUa.info: За рахунок чого ви досягаєте таких показників?
Я б перефразував запитання: чому ми не досягаємо таких показників як у Данії, наприклад. Звичайно, для України це досить пристойні показники, хоча і не найвищі. До речі, і в Україні є компанії, які мають світові показники. Чому їх не досягаємо ми? По-перше, це мабуть проблема більшості українських виробників. Добре відомо, що на Заході ферма будується одразу під ключ і матеріальна база готова під усі технологічні процеси. У нас, як правило, через те, що не маємо можливості одразу фінансувати проекти, нарощування потужностей відбувається еволюційно, ми піднімаємося із сходинки на сходинку. От, наприклад, ми планували репродуктор на 1800 свиноматок, але добудовуємо та заповнюємо його поступово. Усі добудови відбуваються паралельно із технологічним процесом. І це накладає свій відбиток на ефективність виробництва. Часто трапляються перевантаження приміщень, а це неминуче веде до додаткових втрат. В Україні немає можливості скористатися довготерміновими кредитами на 10–15 років, збудувати одразу виробничу базу під ключ, а вже потім повністю сконцентруватися на виробництві і дотримуватися усіх технологічних вимог.

По-друге, у Данії, наприклад, окрім самого виробництва свинини сформовано ще й ринок послуг. Створена ціла інфраструктура, яка служить для забезпечення повноцінного функціонування усього бізнесу виробництва свинини: наукові установи і дослідження, навчання і підготовка персоналу (не тільки менеджерів ферм та підрозділів, а й звичайних робітників, які мають достатні знання та навички для роботи з тваринами), а також станції ШО. А ми вимушені мати на фермі свій цех для утримання кнурів, біолабораторію, робимо забір сперми, проводимо оцінку, розводимо сперму. На Заході фермери цим майже не займаються, мають можливість купувати сперму на станціях ШО від найкращих кнурів. Отже, у нас відсутня інфраструктура, яка підтримує бізнес. І це все дається взнаки. В Україні практично немає ринку племінних ресурсів. Для того, щоб ремонтувати стадо, ми завозимо свиней із Франції. Це теж впливає на ефективність ведення бізнесу. Ми економимо, завозимо менше, ніж потрібно, менш жорстко вибраковуємо свиноматок, — при цьому втрачаємо на показниках продуктивності. Коли в Україні існуватиме подібна інфраструктура, я думаю, ми зможемо мати світові показники.

PigUa.info: Яких основних правил та принципів потрібно дотримуватися, щоб бути успішним і вести прибутковий та корентоспроможний бінес?
Щоб бути конкурентноздатним, треба дотримуватися певних правил і розуміти, що конкурентноздатність повинна бути і сьогодні, і завтра, і післязавтра. З огляду на це потрібно будувати свій бізнес. Перш за все, потрібно виробити власну стратегію розвитку, виходячи із розуміння тенденцій розвитку всієї галузі. Під ці тенденції і слід підлаштовувати свою програму. Важливо чітко бачити, куди ми рухаємося і відповідно до цього вибудовувати свій бізнес. Якщо рухатися несвідомо і несистемно, попереду можуть будуть сюрпризи і не завжди приємні. Отже, перший чинник — стратегічне бачення розвитку. Другий чинник — системна побудова бізнесу. Потрібно врахувати усі складові бізнесу: технологічні, технічні, аспекти управління технологією, персоналом, фінансами і т. д. Окремим пунктом я б виніс систему управління, без цього ефективний бізнес не можливий. А тут виділив би такі аспекти, як лідерство та управління процесами.

PigUa.info: Маючи сучасне потужне виробництво свинини, чи відчуваєте нині проблеми зі збутом виробленої продукції?
У сучасній управлінській практиці кажуть так: про слово збут треба забути. Під збутом розуміємо — те, що навиробляли, маємо кудись спихнути. У сучасній бізнес-системі має існувати, і насправді існує, клієнтоорієнтоване виробництво. Ми повинні виробляти те, що хоче споживати клієнт. У найкращому варіанті ми маємо передбачати, чого захоче споживач, і виробляти, те, про що він тільки подумав. Маємо розуміти ринкові вимоги та виклики і відповідно адаптувати своє виробництво. Якщо говорити про свинарство, маємо виробляти таку свинину, яка буде задовольняти потреби наших потенційних клієнтів і щоб за будь-яких обставин на ринку наш клієнт завжди вибирав нас. Такий принцип має бути задекларований і на це ми маємо орієнтуватися уже зараз. На сьогоднішній день ринок свинини в Україні дефіцитний. Нашу свинину забирають самовивозом. Ми фактично працюємо в неконкурентному середовищі. Так буде не завжди. І вже зараз ми маємо вивчати ті вимоги, які до виробників пред’являють клієнти.

PigUa.info: Попереднє питання ми задали не випадково. Нині зі шпальт газет та журналів, у радіо та телепередачах лунає така інформація: в Україну ввозиться з-за кордону дуже багато дешевого м’яса, м’ясокомбінатам не вигідно купувати свинину українського виробництва. Як Ви прокоментуєте це?
Логічніше було б запитати про це переробників. Не берусь абсолютно спростувати цю тезу, однак мені здається, що вона не в повній мірі відповідає дійсності. По-перше, є два ринки: ринок замороженої свинини та ринок охолодженої свинини. Для того, щоб виготовити певні види продукції чи покласти м’ясо на прилавок, свинина має бути охолодженою. Якщо йде мова про закордонні постачання, то це м’ясо в замороженому вигляді. Ринок охолодженої свинини існує і на нього поки що ніхто не може потрапити окрім українських виробників. Однак, туші в охолодженому вигляді мають відповідати певним стандартам, а стандарти досить високі і жорсткі, наприклад, вага туші близько 80 кг, а вміст м’яса не менше 60%. За таких умов виробники, які не можуть запропонувати якісну продукцію, просто починають галасувати, що ніхто не купує українську свинину. Звичайно, їм нічого не залишається, окрім як конкурувати в сегменті замороженої свинини. На мою думку, цілком реально вийти на ринок охолодженої свинини і витіснити заморожену. Заморожування знижує технологічні якості свинини. Взагалі нам треба відбудувати в Україні ринок охолодженої свинини. Отже ринок свинини в Україні дефіцитний, проблема в тому, що свинина, яка виробляється, не відповідає європейським стандартам. «Деміс-Агро» проблем із реалізацією не має. Ми виробляємо свинину м’ясного типу, а вона задовольняє вибагливих клієнтів і ціна на неї вища, ніж на так звану українську свинину. Якщо не можеш виробити свинину високої якості, то замість того, щоб ображатись, на мою думку, треба спрямувати усі зусилля на те, щоб виробляти якісну продукцію. А на якісну продукцію завжди буде і попит, і відповідна ціна.

PigUa.info: Якою думкою чи побажанням Ви б хотіли завершити розмову?
Дуже хочу, щоб ми, виробники свинини, і всі, хто причетні до цієї галузі, усвідомили: Україна має колосальний потенціал для розвитку свинарства, а щоб цей потенціал реалізувати, треба об’єднуватися. Нам треба об’єднуватися, щоб разом, опираючись на світовий досвід, відкинувши псевдо пафосні амбіції, тверезо подивитися на ситуацію в галузі і вибудувати програму дій. Росіяни, наприклад, об’єдналися в Національну асоціацію виробників свинини, вони чітко задекларували свої цілі, прагнуть стати експортерами свинини. Думаю, що і українцям варто рухатися у цьому напрямку. Для цього потрібно, щоб об’єдналися помірковані прагматично мислячі люди, які б вималювати стратегію і програму розвитку, щоб зрушити цю проблему з місця. Мабуть, не варто сподіватися, що це відбудеться на рівні Кабінету Міністрів чи профільного міністерства. Це і є побажання усім тим, хто переймається розвитком галузі, для кого амбіція бути експортером свинини не є чимось недосяжним. Бажаю таким людям об’єднання і плідної роботи над розвитком свинарства в Україні.